Критика чи образа державних службовців ? ЄСПЛ про межі свободи слова в соцмережах

У справі «Miladze v. Georgia» ЄСПЛ розглянув скаргу громадянина Грузії, який опублікував у TikTok відео, в якому заявник критикував транспортну реформу Тбілісі. У відео автор використав нецензурну лексику та   висловив образливі висловлювання на адресу мера міста, працівників мерії та поліції. Відео набрало понад 100 000 переглядів та 600 поширень,  стало вірусним.

За порушення громадського порядку автора відео було притягнено до адміністративної відповідальності, застосовано міру покарання у вигляді  штрафу. Тбіліський міський суд, ухвалюючи рішення, зауважив серед іншого, що:

• платформи соціальних мереж, включаючи TikTok, відіграють помітну роль у житті суспільства і, отже, підпадають під концепцію простору, де може бути порушено громадський порядок;

• непристойна мова, яку використовував заявник, виходить за рамки «стилістичних цілей». Вирази мали на меті не сприяти публічним дебатам, а образити та принизити відповідних державних службовців. Свобода вираження поглядів не захищає заяви, які є прямою образою, підбурюванням до насильства або інших незаконних дій.

Звертаючись до ЄСПЛ, автор відео стверджував про порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - ЄКПЛ). ЄСПЛ погодився, що притягнення заявника до відповідальності становило втручання у його право на свободу вираження поглядів. Водночас ЄСПЛ дійшов висновку, що таке втручання було виправданим і не призвело до порушення ст.  10 ЄКПЛ.

Серед ключових аргументів ЄСПЛ:

• втручання переслідувало законну мету - захист моралі та прав інших осіб;

• значна частина відеозвернення не містила аргументованої критики чи суспільно значущої дискусії, а складалася переважно з грубих особистих образ і словесної агресії, позбавлених інформаційної цінності;

• висловлювання заявника  не містили ні елементів політичної або соціальної сатири, ні будь-якої стилістичної мети, яка могла б виправдати використання настільки грубої, агресивної та навмисно образливої лексики;

• навіть щире занепокоєння суспільними проблемами або участь у гострій публічній дискусії не надають особі права на безпідставне особисте очорнення посадовців у публічному просторі;

• заяви, що мають характер цілеспрямованих і принизливих нападів на конкретних осіб, можуть виходити за межі захисту гарантованого ст. 10 ЄКПЛ;

• державні службовці повинні користуватися довірою громадськості, аби досягти успіху у виконанні своїх завдань. Тому в окремих випадках може виявитися необхідним захистити їх від образливих словесних нападів;

• здатність онлайн-контенту миттєво та широко розповсюджуватися може виправдовувати більш суворий підхід до відповідальності за наклепницькі або інші незаконні висловлювання, з огляду на підвищені ризики для прав інших осіб, зокрема права на повагу до приватного життя;

• національні суди належним чином здійснили балансування між правом заявника на свободу вираження поглядів і правами осіб, яких стосувалися його висловлювання;

• застосоване стягнення було мінімальним за своїм характером і не мало стримувального ефекту щодо подальшої участі заявника у публічних дискусіях чи критиці діяльності органів влади.

Отже, ЄСПЛ підтвердив, що свобода слова охоплює право на гостру та різку критику представників влади, однак межі захисту за статтею 10 ЄКПЛ не поширюються на висловлювання, що зводяться до особистих образ державних службовців і не сприяють обговоренню питань суспільного інтересу.