Чи може відповідь на публічну критику стати підставою для звільнення працівника: позиція ЄСПЛ
«Право на відповідь не тільки покликане захистити репутацію особи, яка його здійснює, але й забезпечує плюралізм думок, особливо з питань, що становлять суспільний інтерес» - ЄСПЛ.
У справі «Marunić v. Croatia» ЄСПЛ розглянув скаргу заявниці - директорки комунального підприємства, яку було звільнено з посади після того, як вона публічно відповіла на критику своєї діяльності, висловлену головою загальних зборів підприємства у пресі.
Обставини справи
Заявниця обіймала посаду директора комунального підприємства, що належало муніципалітету Кострена.
Мер Кострени та голова загальних зборів комунального підприємства у статті, опублікованій в друкованому медіа, розкритикував роботу директорки підприємства. У відповідь заявниця через газету заявила, що проблеми з фінансовою звітністю підприємства пов'язані з юридичним відділом муніципалітету, який, за її словами, доручив підприємству діяти незаконно. Вона також вимагала проведення аудиту підприємства.
Згодом заявниця була звільнена без попередження за рішенням загальних зборів підприємства на тій підставі, що її публічні заяви завдали шкоди репутації підприємства.
Заявниця подала цивільний позов про незаконність звільнення. Національні суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік заявниці, однак Верховний суд визнав звільнення обґрунтованим. Конституційний суд відхилив конституційну скаргу заявниці.
Заявниця звернулася до ЄСПЛ, посилаючись на порушення статті 10 ЄКПЛ.
Оцінка Суду
ЄСПЛ за результатом розгляду справи зауважив, що:
звільнення заявниці через її заяви для преси стало втручанням у її право на свободу вираження поглядів;
втручання було передбачено законом і переслідувало легітимну мету - захист ділової репутації та інтересів комунального підприємства;
отже, ключовим питанням було те, чи було таке втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
Уряд, обґрунтовуючи необхідність втручання в право заявниці на свободу вираження поглядів, посилався на критерії, які ЄСПЛ застосовує у справах щодо свободи вираження поглядів працівників, зокрема: мотиви дій працівника; достовірність розкритої інформації; наявність інших ефективних, але більш стриманих засобів усунення правопорушень, які працівник мав намір розкрити; ступінь шкоди завданої роботодавцю; наявність суспільного інтересу в оприлюдненні інформації.
Однак ЄСПЛ звернув увагу на особливість цієї справи та відмежував її від класичних справ щодо свободи вираження поглядів працівників. Суд зауважив:
"обов'язок лояльності, стриманості та розсудливості"зазвичай обмежує можливість працівників публічно критикувати роботодавців. Однак у цій справі голова загальних зборів підприємства першим публічно розкритикував роботу заявниці в медіа. А тому, від заявниці не можна було очікувати, що вона повинна мовчати та не захищати свою репутацію таким самим чином;
право на відповідь не тільки захищає репутацію особи, яка його здійснює, але й забезпечує плюралізм думок, особливо щодо питань, що становлять суспільний інтерес. Інформація про діяльність комунального підприємства є предметом суспільного інтересу для місцевої громади. Тому, хоча безпосередньою метою заявниці було спростувати критику на її адресу, інформація, яку вона поширила у відповідь, також становила суспільний інтерес;
публічні заяви заявниці потенційно могли завдати шкоди діловій репутації підприємства. Втім, необхідно враховувати особливу роль голови загальних зборів підприємства - саме він першим публічно розкритикував заявницю, водночас будучи представником підприємства, діловій репутації якого, як стверджувалося, було завдано шкоди відповіддю заявниці;
висловлювання заявниці були оціночними судженнями побудованими на достатньому фактичному підґрунті, а сама реалізація права на відповідь підпорядковувалася меті захисту професійної репутації заявниці;
заявниця не вийшла за межі допустимої критики.
На цій підставі ЄСПЛ дійшов до висновку, що звільнення заявниці не було необхідним у демократичному суспільстві для захисту ділової репутації та прав підприємства, яке вона очолювала. Суд визнав порушенння ст.10 ЄКПЛ.
